Очікує на перевірку

Роберт Маклович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Моклович.
Роберт Маклович
Robert Makłowicz
Ім'я при народженніРоберт Вітольд Маклович
Народився12 серпня 1963(1963-08-12) (61 рік)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Країна Республіка Польща
Національністьполяк
Діяльністьжурналіст, письменник, кулінарний критик, мандрівник
Галузьресторанний критик, публіцист, творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1] і гастрономія[1]
Alma materЯгеллонський університет (1989) і August Witkowski High School in Krakówd
Знання мовпольська, англійська і хорватська
ЗакладГазета Виборча, Wprost, Newsweek Polskad, Пшекруйd і TELEWIZJA POLSKA S.A.
У шлюбі зАгнешка Маклович
Дітисин Міколай та Фердинант
Нагороди
Сайтmaklowicz.pl

Роберт Вітольд Маклович (пол. Robert Witold Makłowicz; нар. 12 серпня 1963(19630812) Краків) — польський журналіст, письменник, публіцист, кулінарний критик та мандрівник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Син моряка Влодзімежа Макловича та Беати Прейс. У нього є молодша сестра Домініка. По батьківській лінії має переважно українське походження, крім прабабусі яка була вірменкою з українською ідентичністю[a]. Першопочатково прізвище було Моклович, в тому числі і у діда Роберта — Ізидора[3], але полонізовані представники роду міняли його на Маклович.[4] Рідний брат його діда — колишній бойовий референт Окружної команди УВО в Станиславові[2] та діяч ОУН в Бельгії[5] Володимир Моклович. Зі сторони матері також має польське, угорське та австрійське походження.

Випускник 5-го Загальноосвітнього ліцею імені Августа Вітковського у Кракові. У 1982–1989 роках вивчав право, а потім історію в Ягеллонському університеті.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1993–2004 роках був оглядачем «Газети Виборчої». Також співпрацював з тижневиками «Wprost» (2002–2005), «Newsweek Polska» (з 2005) та «Przekrój». Зазвичай писав свої колонки та книги разом із Пйотром Біконтом.

У 1998–2008 роках на телеканалі TVP вів популярну недільну серію репортажів «Кулінарні подорожі Роберта Макловича». З березня 2008 року по березень 2017 року вів телевізійну програму «Макловіч у подорожі» на TVP2. Крім того був екскурсоводом у кулінарному світі в програмі «Bake Off — Ale ciacho!» (у першому та другому виданнях)[6].

16 березня 2017 року TVP розірвала співпрацю з Макловічем[7]. Наприкінці липня 2017 року підтвердив, що вестиме програму «Makłowicz в дорозі», що транслюватиметься на каналі Food Network[8]. Прем’єра відбулася 11 листопада 2017 року о 14:30[9][10], тоді було випущено три епізоди програми (один за одним).

Його спогади про Марека Еміновича були включені до книги, опублікованої у 2009 році «Я люблю свої вади. Марек Емінович у розповідях на сімдесятип’ятиліття»[11].

20 жовтня 2010 року опублікував книгу під назвою «Кафе Музей», за яку отримав Літературну премію «Срібний каламар» Герменегільди Коцюбинської[12].

У березні 2020 року запустив оригінальний канал на YouTube, який публікує відео на кулінарну та історичну тематику[13][14].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Належить до католицької церкви вірменського обряду. З 1991 року одружений з кінопродюсером Агнешкою Маклович з дому Погода. У нього є два сини: Міколай (народився в 1992 р.[15]) і Фердинанд[16] (народився в 1996 р.[17][18]).

Проживає у Кракові та в одному із сіл на півострові Пелєшаць у хорватській Далмації[19].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Відзнаки

Нагороди

  • 2004 рік — Wiktory
  • 2004 рік — Золотий хміль
  • 2004 — Кулінарний Оскар
  • 2005 — Кулінарний Оскар
  • 2011 — Літературна премія «Срібний каламар» імені Герменегільди Коцюбинської за «Кафе Музей».

Публікації

[ред. | ред. код]
Роберт Маклович зі своєю книгою, 2015 рік
  • «CK Кухня» (1995)
  • «Листи, запечатані соусом, тобто там, де найкраще годують в Польщі». (2001 р.) (співавтор із Пйотром Біконтом)
  • «З'їсти Краків. Суб'єктивний посібник» (2001) (співавтор зі Станіславом Манцевичем)
  • «Діалоги язика з піднебінням» (2003) (співавтор із Пйотром Біконтом)
  • «Prosto z pipy» (2003) (співавтор із Пйотром Біконтом, Земовітом Фалатом, Павлем Плінтою, Дарюшем Войталою)
  • «Чи вірити платиновим блондинкам? Мова йде про ресторани та не тільки» (2004)
  • «Календар, знайдений у бритванці» (2005) (малюнки зробив Анджей Заремба)[21]
  • «Кулінарні подорожі Роберта Макловича. Смак Угорщини» (Видавництво Знак, Краків 2006)
  • «Стіл із не виламаними ногами» (2007) (співавтор з Пйотром Біконтом)
  • «Злиття смаків. Кулінарні подорожі Роберта Макловича» (Видавництво Знак, Краків 2007)
  • «Кафе музей» (Видавництво Чорне, Воловець 2010)
  • «CK Кухня» оновлене видання (2015)[22]
  • «Далмація. Кулінарна книга» (2016)[23].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

актор

  • 2008 : Лейдіс» — в ролі молодшого охоронця[24]
  • 2008 : Купи зараз» — в ролі професора

дублювання

  • 2004 : «7 гномів — справжня історія» — в ролі Кнеделя
  • 2014: Mami Fatale» — як оповідач

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Зі спогадів Володимира Мокловича про свою матір (прабабусю Роберта): Мати в мене з вірменського роду, але добра і щира українка.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Говорить Підгір'я: розповідь Володимира Мокловича, колишнього бойового референта Окружної команди УВО в Станиславові
  3. ↑ Robert Makłowicz: Café Museum
  4. ↑ Magda Huzarska-Szumiec (29 kwietnia 2008). Splątanie korzenie: Robert Makłowicz. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  5. ↑ Самостійна Україна: Independent Ukraine, Випуски 97–120
  6. ↑ „Bake Off — Ale ciacho!” 2 w TVP2 i TVP Rozrywka | Nowe programy – SATKurier.pl (pl-PL)
  7. ↑ TVP odwołuje program Makłowicza po 20 latach. To odwet za krytykę. 17 березня 2017.
  8. ↑ Robert Makłowicz przeszedł do TVN. Tylko u nas zdradza szczegóły nowego programu (пол.).
  9. ↑ Robert Makłowicz w FOOD NETWORK!, архів оригіналу за 7 вересня 2017, процитовано 25 травня 2020
  10. ↑ „Makłowicz w drodze” od 11 listopada w Food Network. „Jest to nie tylko program o gotowaniu, ale i również o historii i kulturze” (pl-PL)
  11. ↑ Książka: Lubię swoje wady: Marek Eminowicz w opowieściach na siedemdziesięciopięciolecie.
  12. ↑ Gazeta Krakowska - Wiadomości Kraków, Wiadomości Małopolskie. Gazeta Krakowska (pl-PL) . Процитовано 24 травня 2022.
  13. ↑ Robert Makłowicz rusza z własnym kanałem na YouTube. 'To moja prywatna inicjatywa’ (пол.)
  14. ↑ Robert Makłowicz uruchomił kanał na YouTube. Zdradził, co szykuje dla widzów (пол.), 27 березня 2020
  15. ↑ MIKOŁAJ TYTUS MAKŁOWICZ (’92) — Internetowy Monitor Sądowy i Gospodarczy
  16. ↑ Rozmowa: Bikont i Makłowicz o smaku. Архів оригіналу за 10 травня 2006. Процитовано 25 травня 2020.
  17. ↑ Dzieci urządzają świat na nowo
  18. ↑ [1], Wirtualna Polska Media S.A., "Robert Makłowicz" 
  19. ↑ Makłowicz: żyję pomiędzy Krakowem a Adriatykiem. 27 грудня 2010.
  20. ↑ M.P. z 2004 r. nr 56, poz. 949.
  21. ↑ Kalendarz znaleziony w brytfannie, архів оригіналу за 23 лютого 2020, процитовано 25 травня 2020
  22. ↑ C.k kuchnia – wydanie odświeżone, архів оригіналу за 6 травня 2020, процитовано 25 травня 2020
  23. ↑ Dalmacja. Książka kucharska, архів оригіналу за 5 серпня 2020, процитовано 25 травня 2020
  24. ↑ Роберт Маклович на сайті Filmweb.pl (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Маклович&oldid=43765185